Міома матки (інші назви лейоміома, фіброміома) – це доброякісна пухлина, що утворюється з м’язових клітин матки внаслідок порушення гормонального балансу в організмі. Поширення міоми дуже значне, за різними даними один чи кілька міоматозних вузлів є у 32–70 % жінок. Найчастіше міома формується не при клімаксі, а раніше, коли жінка ще може народити дитину. У 80% випадків міома спостерігається у репродуктивному віці. Ймовірність злоякісного переродження міоми при клімаксі незначна. Навпаки, після настання менопаузи міома, як правило, зменшується.
Наявність у матці міоми не завжди якось проявляється. Більшість жінок дізнаються про неї випадково при огляді у гінеколога і проведенні вагінального ультразвукового дослідження. Виявлення міоми при настінні клімаксу не означає, що потрібно негайно розпочинати прийом гормональних ліків чи робити хірургічну операцію, якщо немає ніяких неприємних відчуттів. Зазвичай лікар спостерігає за цією патологією роками, тож не варто пропускати чергові візити до нього. Однак небезпека все ж таки є. Міома може проявлятися такими симптомами:
- тупий ниючий біль унизу живота;
- дуже значний обсяг менструальних кровотеч (гіперполіменорея);
- анемія, тобто слабкість і підвищена стомлюваність, задишка, порушення з боку серця через зниження рівня гемоглобіну крові внаслідок великої щомісячної крововтрати;
- погіршення функцій суміжних органів, якщо міома велика за розміром і тисне на них (порушення сечовипускання та випорожнення кишечника);
- картина гострого живота, тобто дуже сильний, нестерпний біль у животі та попереку, що свідчить про перекрут ніжки міоматозного вузла, його інфаркт або некроз. У такому випадку потрібна невідкладна медична допомога, бо є загроза життю жінки.
Причин утворення та зростання міоми матки багато. Цей процес починається не під час настання менопаузи, а раніше, просто часто міому діагностують у жінок віком понад 40 років. Отже, що може провокувати дисбаланс статевих та інших гормонів, який призводить до формування міоми:
- надто ранній (у 9–10 років) чи пізній (після 14,5 років) початок менструацій;
- значна щомісячна менструальна крововтрата;
- пізній початок статевого життя (24–27 років);
- нерегулярні статеві стосунки;
- значна кількість зроблених абортів;
- наявність гіпертонії, ожиріння;
- малорухомий спосіб життя;
- стреси, емоційні навантаження.
Під час настання клімаксу зазвичай змінюються:
- циклічність;
- інтенсивність;
- характер виділень з піхви.
Деякі жінки зауважують, що з наближенням менопаузи кров’янисті виділення стають нерегулярними, скудними і набувають коричневого кольору, містять домішки слизу та темні згустки. У інших, навпаки, можливі маткові кровотечі. Під ними мається на увазі значне, помірне або слабке виділення яскраво-червоної крові впродовж більше 7–10 діб. Маткову кровотечу може зумовити наявність:
- міоми матки та/або гіперплазії ендометрію (збільшення товщини шару клітин, що вистилають матку зсередини);
- ендометріозу (аденоміозу), тобто розростання тканини ендометрію зі слизової оболонки, яка має бути всередині матки, за її межі.
У будь-якому разі «зайвий» ендометрій щомісяця функціонує, як зазвичай: відторгається і виводиться у вигляді менструації, а оскільки його забагато, то можливі значні крововтрати. Якщо ж осередки ендометріозу утворюються на яєчниках, це може спричинити «мазанину» – коричневі виділення до і після місячних.
Для міоми матки характерні нерегулярні, болісні, рясні й тривалі місячні. При наближенні менопаузи вони можуть стати менш вираженими, оскільки міоматозні вузли скорочуються в розмірах. Як правило, до рясних місячних і кровотеч при міомі призводять вузли, які знаходяться під слизовою оболонкою, в порожнині матки.
Маткові кровотечі при міомі виникають у 40-50% жінок віком понад 40 років. Якщо вони дуже рясні, це може бути ознакою того, що міома велика або швидко росте. Жінку мають насторожити відчуття слабкості та важкості у ногах, різь, бігання по них «мурашок» після початку ходьби і швидке зникнення цих симптомів після короткого відпочинку. Ознакою того, що міома стала надто великою, може бути стійкий біль у попереку, ногах і порушення чутливості шкіри.
Кровотечі при міомі матки інколи порушують звичайний ритм життя жінки, а головне – вони зумовлюють анемію. Це відчуття занепаду сил, коли незначні буденні фізичні навантаження стають надто важкими, коли з’являється задишка і біль у серці. Причини цього – різке зниження рівня гемоглобіну в крові.
Щоб зменшити або усунути кровотечі при міомі під час переходу до клімаксу, застосовують такі засоби:
- гемостатики, що скорочують крововтрату;
- препарати заліза, які підвищують гемоглобін;
- спеціальні вітамінно-мінеральні комплекси з фітокомпонентами (ізофлавонами сої), які позитивно впливають на гормональний баланс організму жінок віком за 40 років (Менопейс).
Лікування міоми матки під час клімаксу потрібне, якщо є пов’язані з нею неприємні симптоми – біль унизу живота, маткові кровотечі, порушення в роботі інших тазових органів тощо. Це лікування може бути як консервативним (прийом медикаментів), так і оперативним (хірургічне втручання). Операцію, як правило, проводять, якщо:
- розмір пухлини більший, ніж матка на 13–14 тижні вагітності;
- є ознаки стиснення міомою сусідніх органів (часте сечовипускання, порушення випорожнення кишечника);
- міома швидко росте, на 4–5 тижнів умовної вагітності на рік, а ліки не допомагають це зупинити;
- велика ймовірність перекруту ніжки міоматозного вузла і його некрозу (залежить від місця розташування міоми);
- сильний біль через стиснення міомою нервових сплетінь;
- поєднання міоми матки з іншими патологіями статевих органів (гіперплазія ендометрію, кісти яєчників, поліпи, опущення матки).
Жінкам з міомою зараз роблять не тільки радикальні операції з видаленням матки і одного чи обох яєчників, а й малотравматичні, з максимальним збереженням органів, наприклад, проводять селективну емболізацію артерій (ЕМА) або використовують метод ультразвукової аблації вузлів (HIFU), що дає змогу зберегти матку.
У більшості ж випадків при міомі потрібно приймати ліки. Як правило, призначають гормональні препарати. Однак є багато протипоказань для їх прийому, до того ж жінки відмовляються від такого способу лікування.
Альтернативою застосуванню гормональних препаратів може бути комплексна симптоматична терапія. Тобто якщо жінку найбільше турбує біль, їй допоможе знеболюваний засіб (ібупрофен, напроксен тощо). Якщо їй потрібно зменшити обсяг крові при менструації чи припинити кровотечі, стане у пригоді, наприклад, настоянка водяного перцю. І усім без винятку є сенс приймати спеціальний полівітамінно-мінеральний комплекс з рослинними екстрактами, фітокомпонентами і мінералами (насамперед, з бором), створений для жінок, які перебувають у переході до менопаузи або вже у періоді клімаксу.
